Система виховної роботи школи
Основою виховного процесу у школі є людина як найвища цінність.
Формування морально-духовної життєвокомпетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин,сім'янин, професіонал є основною метою виховання.
ВИХОВНА СИСТЕМА ШКОЛИ – ЦЕ ЦІЛІСНА СТРУКТУРА, ЯКА СПРИЯЄ УСПІШНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАННЯ. У ШКОЛІ ВІДБУВАЄТЬСЯ МОРАЛЬНЕ СТАНОВЛЕННЯ УЧНІВ, ФОРМУВАННЯ В НИХ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ, ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.
ПРІОРИТЕТНИМ У ВИХОВНІЙ РОБОТІ ШКОЛИ Є:
- реалізація особистісно орієнтованого підходу в навчально-виховному процесі;
- залучення молоді до національної та світової культури;
- збереження морального та фізичного здоров’я підростаючого покоління;
- виховання патріотизму, громадських якостей особистості;
- забезпечення педагогічних умов для соціалізації школярів, виховання в них життєвої компетентності.
МЕТА ВИХОВАННЯ:
- створення цілісної моделі виховної системи на основі національних та загальнолюдських цінностей;
- формування морально-духовної життєво-компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як
- громадянин, сім’янин, професіонал.
ЗМІСТ ВИХОВАННЯ
- Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави;
- Ціннісне ставлення до людей;
- Ціннісне ставлення до себе;
- Ціннісне ставлення до свого фізичного «Я»;
- Ціннісне ставлення до свого психічного " Я";
- Ціннісне ставлення до свого соціального "Я";
- Ціннісне ставлення до природи;
- Ціннісне ставлення до мистецтва;
- Ціннісне ставлення до праці.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ ШКОЛИ:
Принцип перший – «не зашкодити» (збереження психологічного та фізичного здоров’я дитини, що є найважливішим у навчально-виховному процесі).
Принцип другий – духовна насиченість шкільної життєдіяльності дітей. Не піддаючи сумніву значення знання у становленні особистості, ми впевнені в тому, що якість знань, ціннісність ідей, думок і діяльності людини, що виникають на базі знань, зумовлюється не тільки істинністю знань, але й духовною насиченістю виховання особистості неможливе без виховання емоцій та естетичної свідом Принцип третій – ставлення до дитини як до суб’єкта власного розвитку, реалізується через принципи педагогіки співпраці, толерантності, підтримки, які спрямовані на само становлення індивідуальності.
Принцип четвертий – індивідуальний розвиток педагогів. Учитель теж повинен розвиватись, удосконалювати свою професійну компетентність, педагогічну майстерність.